Я зазирну в маленькі оченята,
Дитячої долоньки я торкнусь руками,
Пишу життя, яке мої малята
Із пам’яті не викреслять з роками.
Свій скарб батьки довірили мені,
Щоб йти в майбутнє вірними стежками.
Я пам’ятати буду, навіть уві сні
Таке звання почесне – «друга мама»!
Н.Єфремова
Комментариев нет:
Отправить комментарий